"Складайте блоки-невдачі в сходинки, які приведуть до майбутніх перемог": Юлія Левченко про мотивацію і філософію поразок

І лише четверо атлеток зробили це, як мінімум, п’ять разів у кар’єрі. В історії українських жіночих стрибків у висоту лише шість спортсменок підкорювали планку на висоті 2 метри й вище. Одна з таких спортсменок — Юлія Левченко, чотириразова чемпіонка України, дворазова призерка чемпіонатів Європи в приміщенні й віцечемпіонка світу-2017.

На головному старті сезону стрибунка показала результат 2.00 м, але водночас залишилася на четвертому місці. У 2019 році Юлія підкорила висоту 2 метри й вище чотири рази — це її абсолютний рекорд.

"Складайте блоки-невдачі в сходинки, які приведуть до майбутніх перемог": Юлія Левченко про мотивацію і філософію поразок

Я була засмучена", — визнає сама Левченко, та одразу додає, що дуже важливо правильно сприймати поразки й не зациклюватися на них. "До подіуму залишався крок, прикро.

"Складайте блоки-невдачі в сходинки, які приведуть до майбутніх перемог": Юлія Левченко про мотивацію і філософію поразок

А також, як конкуренція дозволяє рухатися далі та яка фраза найбільше мотивує атлетку. Як спортсменка переживає невдачі й чи потрібно їй шукати мотивацію. Про все це — далі в інтерв'ю.

Тож незавжди навіть є час шукати мотивацію, бо ти не встигаєш засумувати. Спортивне життя дуже бурхливе і насичене, постійно змінюються змагання, сезони й результати. Атлети завжди мають рухатися вперед, у нас нема часу на тривалі роздуми.

У такі моменти я не намагаюся себе мотивувати. Так, безперечно, бувають дні, коли нічого не хочеться й ти не бачиш жодного сенсу — це нормально. Це класний експеримент: коли даєш собі волю байдикувати, тебе вистачає на дуже короткий проміжок часу, а потім хочеться підірватися, наздоганяти втрачене й робити себе кращою. Не хочу, добре, значить сиджу й нічого не роблю. Через певний час байдикування ти розумієш, що не можеш без своєї улюбленої справи, якою для мене є легка атлетика.

Я привчила себе, що стараюся брати щось корисне від кожного (це може бути навіть персонаж з кіно), з ким зустрічаюся й за ким спостерігаю. Щодо людей, які мене найбільше мотивують чи на яких рівняюся, то конкретних прикладів не можу назвати. Й уже тоді дивлюся, підходять вони мені чи ні. Це ще одна повсякденна звичка для мене: дивлюся за людиною, помічаю в ній якісь риси, приміряю їх на собі.

Вона діє моментально, а не як книга з пошуку мотивації чи лекція на цю тему. Конкуренція – один з найбільших подразників і найбільш миттєва мотивація. У конкуренції потрібно швидко ухвалювати рішення: поки ти будеш шукати мотивацію, суперниці ставатимуть сильнішими та йтимуть до своїх цілей.

Для мене це таке навчання на практиці: інколи виходить втілити все заплановане, інколи — ні. Кожне окреме змагання завжди проходить по-різному. Дуже важливо зрозуміти, що неможливо прорахувати всі варіанти розвитку подій. Після кожного виступу ти аналізуєш, розмірковуєш над своїми стрибками, думаєш, де можна додати.

Це працює навпаки: завжди краще мати когось конкурентного, інколи навіть програвати, але рости разом, аніж вигравати все без гідного спротиву Не треба сподіватися, що конкуренція зникне.

У принципі, я вийшла готовою, показала хороший результат, усе було нормально, але четверте місце. У 2019 році, наприклад, на чемпіонаті світу я стала четвертою. Я була засмучена, почала думати: "А що якби я там зробила по-іншому, а якби там стрибнула?" — і так далі. Коли ти розумієш, що до подіуму залишався крок, то стає прикро.

Але якби ще пару років тому хтось сказав, що я буду четвертою на чемпіонаті світу й буду незадоволена результатом, то я б здивувалася. Зрештою, прийшла до думки, що четверте місце мене не влаштовує.

І що був час, коли не вірилося, що подібний результат стане можливим. Що ближче ми підходимо до якихось досягнень на найвищому рівні, то менше ми задумуємося, що навіть ці досягнення є мрією всього життя. Власне, цей епізод з четвертим місцем я відпустила, прожила його та йду далі.

  Всего 80 просмотров

Метки записи:   , ,
Популярные статьи: